Гетьман Петро Сагайдачний: образ успішного лідера на відстані століть

На скільки та чи інша особистість відома? Це може перевірити лише час. Саме він доводить: найкращий спосіб стати частиною історії – брати активну участь у суспільно-політичному житті та бути, власне, його творцем. Сучасні громадські діячі застосовують різні методи створення свого позитивного іміджу. Серед них – гучні промови, масштабні обіцянки, намагання «очорнити» конкурента. Однак їм важко зрівнятися з найдієвішим способом – активними діями на користь багатьох людей, держави, а не власної персони.

Тому начасі – досвід попередників, які й намагалися утверджувати свій позитивний образ за рахунок конкретних справ. Таким був гетьман Петро Конашевич Сагайдачний, який жив зовсім за інакших обставин, але ввійшов в історію як активний громадсько-політичний діяч, «політик великий і справжній» - за словами його сучасників.

Екскурс у минуле

За часів його життя українською державою фактично була Запорозька Січ – із власними законами, устроєм, внутрішньою та зовнішньою політикою. Управляти нею – справа не з легких. В історію України Петро Конашевич Сагайдачний увійшов як організатор успішних походів козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Активна прижиттєва діяльність сприяла оспівуванню цієї особистості у багатьох козацьких думах та українських народних піснях.

З погляду віків (а жив гетьман наприкінці ХVI – на початку ХVІІ століття) досить цікаво прослідкувати за віхами життя українського громадського діяча, що сприяли створенню його позитивного іміджу.

З чого починається формування гучного імені

Першим кроком на шляху до майбутньої гетьманської «кар’єри» стало навчання в Острозькій школі на Волині. Це був перший вищий навчальний заклад у східній Європі, що сьогодні вважається найстаршою українською науково-освітньою установою. Під час навчання в ній Сагайдачний здобував міцну основу для подальшої громадської діяльності. Адже Острозька школа акумулювала найкращий європейський досвід та допомагала своїм вихованцям ставати освіченими та шанованими людьми. В цій школі Сагайдачний не тільки здобув високу на той час освіту, а й сформувався його прогресивний, гуманістичний, патріотичний світогляд.

Уже після випуску Конашевич Сагайдачний мав змогу переїхати спочатку у Львів, а потім – і в Київ. Представник села (народився у с. Кульчицях, нині – Самбірський район Львівської області) зміг досить стрімко влитися в міське середовище, працюючи домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака. Головною була активна участь у різних громадських справах, яку і забезпечувала робота у сфері судочинства. Вона стала першоосновою для політичної діяльності в майбутньому. Для входження у світ політичного життя майбутній гетьман займався і художньою публіцистикою. Першим його твором стало «Пояснення про унію».

Після світського життя Петро Сагайдачний став учасником запорозького війська. Такий вчинок залишився непоясненим істориками. Однак можемо припустити, що лише участь у військових походах запорожців могла на той час задовольнити особистісні амбіції молодого чоловіка. Адже це була та сфера, в якій відбувалася найбільша кількість подій, де творилася історія та формувалося майбутнє народу загалом.

Послідовність, виваженість, жорсткість

Добре усвідомлюючи стан речей і потреби свого часу, Сагайдачний уже в перші роки свого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність. Він організував вдалі морські походи на Туреччину та Крим. Так формувався авторитет майбутнього гетьмана на Січі – завдяки послідовній та цілеспрямованій діяльності. Вона ж сприяла обранню Петра Сагайдачного на керівні посади у своєрідному державному утворенні.

Вперше ім'я Петра Сагайдачного як ватажка запорожців стало відоме широкому загалу в 1606 році, коли внаслідок морського походу козаки здобули турецьку фортецю Варну, яка до того вважалася неприступною. Морські козацькі походи тих років, керовані молодим талановитим проводирем, історики назвали добою героїчних походів. Успіхи на полі боїв з турками й татарами дали змогу Сагайдачному проводити і реформаторську діяльність на Січі. Основною її суттю було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські ватаги козаків у регулярне військо, усунув із війська своєвільні елементи, завів сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини нерідко карав на смерть. Здавалося б, такі новації могли викликати негативну реакцію козаків. Однак саме послідовність та жорсткість рішень могли забезпечити Сагайдачному те місце в історії, що він зайняв.

Масштабне визволення – світова слава

Гучні перемоги під час морських походів допомагали здобувати і світову славу. Вони вирізнялися актуальністю та стратегічною виваженістю. Так, під керівництвом Петра Сагайдачного козаки штурмом здобули могутню, з потужними укріпленнями турецьку фортецю Кафу (Феодосія) – тогочасний головний невільничий ринок в Криму. Звільнення полонених стало одним із головних досягнень, за наказом гетьмана було знищено майже увесь турецький флот. Ця морська експедиція перевершила всі попередні козацькі походи, а за своїм мистецтвом набула загальноєвропейського значення. Слава про Сагайдачного залунала по всій Україні за допомогою вдячних відкликів визволених невільників. Таким чином, вдало проведена кампанія сприяла і у подальшому формуванню позитивного образу гетьмана та набуттю ним легендарних рис.

Діяти за вимогами часу

Поряд із бойовою славою важливою ставала саме організаторська діяльність та виважені політичні стратегії. Врахування потреб часу – найголовніша з них. Так, Сагайдачний пропагував розширення козацької території, свободу на Україні православної віри, збільшення чисельності війська.

Створенню позитивного іміджу гетьмана сприяла і його меценатська діяльність. Вона на ті часи мала переконати українців, що Сагайдачного не цікавлять матеріальні статки і всі його вчинки спрямовані на народну користь. Актуальною тоді була участь і в освітній сфері. Для підтримки освіти та православ’я Петро Сагайдачний записався з усім 20-тисячним військом до Київського братства. Прийнявши братство під свою козацьку опіку і захист, Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для того часу історичний крок – поставив зброю на охорону освіти, культури і православ'я. Своєрідним чином гуманізував зброю. Це допомогло гетьману стати у свідомості народу «своєю» людиною, якій можна довіряти і яку необхідно всіляко підтримувати.

Життя після смерті

Навіть після смерті Петра Конашевича Сагайдачного в історії продовжував формуватися позитивний образ цього українця. Перед смертю він заповів усе своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі. Це було першопочатком піару після смерті. На відстані століть про Сагайдачного не забувають і наші сучасники. 2001 року на Контрактовій площі в Києві був встановлений пам’ятник гетьману. Його іменем названо вулиці в Києві, Чернівцях і Тернополі. 2000 року Національний банк України випустив в обіг 10-гривневу срібну монету, на реверсі якої розміщено зображення батальної сцени на Чорному морі, овальний портрет гетьмана, дата його смерті та колоподібний стилізований напис: «Петро Конашевич Сагайдачний».

Образ Сагайдачного сьогодні асоціюється із могутністю, морською сферою, стратегічними рішеннями та дипломатичним талантом. Саме тому його ім’я носять фрегат «Гетьман Сагайдачний» - флагман сучасного українського флоту та Київська державна академія водного транспорту. Вищий навчальний заклад покликаний готувати фахівців (судноводіїв, судномеханіків, юристів, економістів у галузі водного транспорту), яким були б властиві риси видатного гетьмана – цілеспрямованість, наполегливість та вміння планувати. Присвоєння імені Сагайдачного надає Академії відповідної масштабності та авторитету на сучасному освітньому ринку України, особливо в галузі підготовки фахівців водного транспорту. Так, сформований позитивний образ конкретної історичної особистості продовжує «працювати» на формування іміджу сучасного вищого навчального закладу.

Популярність же на століття забезпечили гетьману, найперше, наслідки його діяльності для України, яка на той час перебувала у підневільному становищі. Врахування потреб народу, вміння вести дипломатичні перемовини та передбачати їх результати, спроможність бути відповідальним за свої вчинки, послідовним та непохитним у досягненні поставленої мети, глибоке розуміння завдань та перспектив боротьби, – ті основоположні чинники, що сформували імідж політика ХVІІ ст. та забезпечили його тривале життя та розвиток.

Сучасник гетьмана польський державний діяч, дипломат Яків Собеський залишив про нього такий спогад: «Був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був проворний, діяльний, у таборі сторожкий, мало спав і не пиячив... на нарадах був обережний і в усяких розмовах неговіркий». Тож слова завжди повинні підкріплюватися справою, що і довів Петро Сагайдачний своїм життям та завдяки чому увійшов в історію як видатний державний діяч України.
 

Світлана Горська для Publicity