23.11.2009 - Доверие - PR политика и власть

Технологія свободи

21 листопада 2009 року на Майдані порожньо. Сіється нудна мжичка. Ніщо не нагадує про те, як 5 років тому ця площа вирувала гаслами та стягами, гуртуючи докупи сотні тисяч зовсім незнайомих людей. Чим стали роки "після Майдану"? Для багатьох  - п'ятирічкою активної політичної діяльності та перебування при владі. Для більшості - п'ятирічкою розчарування.

 

5 років тому сотні тисяч людей зібрались на Майдані Незалежності у Києві аби висловити свою незгоду із ситуацією у країні. Вони прийшли сюди не стільки "за Ющенка" чи "проти Кучми", скільки через бажання ефективних змін. Не випадково, вважається, що більшість на Майдані становили представники середнього та малого бізнесу, який не міг розвиватись як належить і постійно стикався із несправедливістю чиновників.

 

Чи правда, що  щирий потяг людей до свободи у всіх її розуміннях був вдало "підготовлений"? Чутки про це вперто поширюються всі ці роки, викликаючи обурення у всіх ідейних учасників Майдану. Проте, й політики , й експерти не приховують певних приготувань до широких народних виступів, що мали місце ще з 2003 року, і консультацій із закородонними організаціями, що відбувались з цього приводу. Палатки з підігрівом та інше обладнання теж не могло з'явитись на Майдані просто так - на це потрібні були і кошти, і організаційні зусилля.

 

Ймовірно, було присутнє і те, й інше - тобто, спротив людей поєднався із технологічними розрахунками. Важливу роль у цьому процесі відіграли журналісти, а також політтехнологи.

 

Щоправда, смішно спостерігати, як у середовищі політичних експертів  час від часу хтось "приписує" собі найбільш ефективну та яскраву піар-акцію - помаранчеві стрічки, що масово з'явились на автомобілях та людях у ті дні. Сьогодні напевне ніхто вже не встановить, хто саме "кинув клич" вдягати ті стрічки, але зрозуміло, що якби люди не бажали цього робити - будь-які технологи тут були би безсилими.

 

Можливо, найцінніше у Майдані - це перемога кожного над собою. Над своїми страхами, чи сумнівами, чи байдужістю. Тому Майдан - поняття не географічне, а ідейне. Майдан - він у кожного всередині.

 

Й нічого, що на однойменну площу ніхто із політиків у річницю події не прийшов. Бо насправді не вони були головними дійовими особами Майдану.

 

Руслана Плис, Publicity

 

 

Источник: www.publicity.kiev.ua